Рідкісна грифола листувата з Червоної книги знайдена в “Малому Поліссі”.

Унікальна знахідка на Хмельниччині: у парку «Мале Полісся» виявлено рідкісний гриб-баран

Національний природний парк «Мале Полісся», розташований на Хмельниччині, став місцем надзвичайної природоохоронної події: тут виявили осередок зростання грифоли листуватої (Grifola frondosa), відомої в народі як гриб-баран. Цей вид, занесений до Червоної книги України, вважається надзвичайно рідкісним, а його плодове тіло здатне сягати вражаючих розмірів.

Відкриття сталося під час планових обстежень території парку. Грифола листувата надає перевагу старим листяним та змішаним лісам, оселяючись біля основи могутніх дубів, буків чи грабів, а також на пеньках. Її поява свідчить про сприятливі екологічні умови в межах парку.

“Гриб-баран”: велетень серед грибів

Народні назви грифоли – “гриб-баран”, “бараняча голова”, “бараньоха” – цілком виправдані. Її характерне плодове тіло складається з численних розгалужених ніжкоподібних утворень, на яких розташовуються листкоподібні або язикоподібні капелюшки. Така будова формує справжній грибний “кущ”, що може вразити своїми габаритами. За ідеальних умов грифола здатна досягати до 80 сантиметрів у діаметрі, а її вага може сягати до 10 кілограмів. Колірна гама гриба коливається від сірувато-зеленого до сірувато-рожевого відтінку, залежно від віку та рівня освітлення. Ще одна цікава особливість грифоли – її стабільність: одне й те саме місце зростання може залишатися незмінним протягом багатьох років, що підкреслює її потребу в стабільних умовах.

Охорона та народні традиції

В Україні грифола листувата, хоч і трапляється в лісових регіонах, Лісостепу та Степу, загалом є надзвичайно рідкісним видом. Її природний ареал охоплює також інші частини Євразії та Північної Америки. Саме тому внесення грифоли до Червоної книги України та її охорона в багатьох європейських країнах набувають особливого значення. Виявлення нового локалітету на території парку «Мале Полісся» є важливим природоохоронним досягненням.

За межами суто природоохоронного контексту грифола листувата відома своєю кулінарною та лікарською цінністю. У Японії її називають “маїтаке”, що означає “танцюючий гриб”, і цінують як лікарський засіб. В кухнях Східної Азії гриб широко використовується в їжу. На Прикарпатті та в Карпатах грифолу традиційно додавали до супів та інших страв. Однак, зважаючи на її статус в Україні, знайдений локалітет у «Малому Поліссі» потребує виключно збереження, а не промислового збору.

Важливо зазначити, що в Україні мікологія має давні традиції, і фахівці, подібні до міколога з 50-річним стажем, якого нещодавно опитували про грибні місця та отруйні гриби Хмельниччини, відіграють ключову роль у вивченні та збереженні грибного різноманіття регіону.