У Хмельницькому попрощалися із загиблими воїнами Станіславом Комарніцьким та Ігорем Назарчуком

• Станіслав Комарніцький майже два роки вважався зниклим безвісти.
• Ігор Назарук повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну.

Сьогодні, 11 травня, хмельничани прощалися із загиблими в російсько-українській війні захисниками. Провели в останню земну дорогу 39-річного Станіслава Комарніцького та 46-річного Ігора Назарчука.

Про це повідомили у МТРК «МІСТО».

Станіслав Комарніцький

Як йдеться в дописі, Станіслав Комарніцький народився у селі Гута-Морозівська,що на Дунаєвеччині. Він пішов захищати Україну ще в 2014 році. Брав участь у боях за Донецький аеропорт.

«Ми з ним із 2014 році «збраталися», він був кумом моїм. В Житомирі в 2014 році були разом на полігоні, потім… аеропорт. Дуже сильна людина. Мені боляче… Ми звільнилися в 2015 році. Потім він підписав контракт на пів року, потім ще пів року…», – так розповів про Героя журналістам «Місто» товариш полеглого, Микола Волощук.

Після звільнення з військової служби Станіслав Комарніцький працював будівельником у Хмельницькому. Їздив із дружиною на заробітки закордон. З початком повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Воював на Херсонщині. Наприкінці серпня 2022-го зв’язок із ним обірвався. І лише нещодавно тіло захисника ідентифікували. У чоловіка залишилися дружина, син, брат та сестра. Поховали Героя на Алеї Слави. Йому назавжди 39 років.

Ігор Назарук

Цього дня, в останню земну дорогу у Хмельницькому провели також Ігоря Назарука. Чоловік народився у селі Загінці Деражнянської тергромади. Працював трактористом. Згодом переїхав із сім’єю до Хмельницького. Коли почалось повномасштабное вторгнення – працював за кордоном. У червні 2022-го Ігор повернувся і пішов в лави ЗСУ.

«Він пішов добровільно, приїхав з-за кордону, коли почалася війна. Був дуже життєрадісним, веселим. Любив життя, любив людей», так поділився спогадами про захисника з телеканалом «Місто» родич полеглого воїна, Іван Жидун.

Чоловік воював на багатьох напрямках. Останній свій бій прийняв на Запоріжжі. Це сталось 7 травня. У нього залишилися дружина, син, донька та сестра. Поховали Героя на Алеї Слави у Раковому. Йому назавжди 46 років.