Німецькою класикою та симфонією велета українського модернізму завершили KHMELNYTSKYI CLASSIC FEST-2026
Вісім фестивальних вечорів щорічного KHMELNYTSKYI CLASSIC FEST-2026 завершилися напередодні вражаюче-хвилюючою нотою довершеного музичного арту в досвідчених руках митців Німеччини, України та Австрії. Які саме твори були представлені поціновувачам динамічного мистецтва музики, що в кожній композиції розкриває картину життя в його розвитку й повноті – дізнавалися на події наші кореспонденти.
Нагадаємо, що з 2024 року фестиваль KHMELNYTSKYI CLASSIC FEST об’єднує митців з України та світу і є символом стійкості вітчизняного мистецтва навіть у час непередбачуваної жорстокості. За ці роки мета фестивалю залишається сталим орієнтиром як для організаторів, так і для його учасників:
“
Популяризація величної світової класики та висвітлення потужної енергетики української музичної традиції, відкриття нових талантів і водночас утвердження позицій визнаних майстрів!
— КОНЦЕПЦІЯ ФЕСТИВАЛЮ
Протягом фестивальних днів щороку універсальна мова музики, яка не потребує перекладу, адже є тонким й загальнодоступним сенсором почуттів — єднає душі для зміцнення віри у справедливе гуманістичне майбутнє. Крім того, мистецька співпраця в межах фестивалю є елементом культурної дипломатії та промоції нашого арту у світі.
Цей рік не став винятком, адже протягом трьох тижнів хмельничани та гості міста могли на власному прикладі культурного шанування «спробувати» всі смакові відтінки музичного багатограння – обравши для себе один фестивальний вечір чи відвідавши весь калейдоскоп артподій. Нам же пощастило відвідати заключний вечір, який у тонкій еклектиці поєднав визнаний геній німецької класики з історією «радості» змученої людини.
Як мистецтво і культура мають вплив на політику й соціум (маємо надію, більше в позитивному контексті), так і політичні реалії іноді нищать плани мистецьких подій. Так, на жаль, сталося з шостим днем фестивалю: ізраїльський піаніст Рамі Бар-Нів не зміг вилетіти до України через війну на Близькому Сході, тому до програми миттєво були внесені зміни.
Нам же пощастило стати глядачами і слухачами неповторного музичного перформансу заключного дня. Саме перформансу, адже як солісти – Роксоляна Закопець (скрипка), Александер Браун (віолончель), Мирослав Драган (фортепіано), так і диригент Кокі Тоцука, за професійної артпідтримки академічного симфонічного оркестру філармонії, створили не тільки музичний шедевр, але й артистичний акт – від якого дійсно було неможливо відвести очей і відкритого до мистецтва серця.
Перша частина вечора відкрилася унікальним твором Людвіга ван Бетховена — його єдиним Потрійним концертом, написаним для тріо солістів, у якому в гармонії співзвуччя тримають оповідь голоси кожного інструменту:
“
Сольну партію скрипки виконала знана музикантка Роксоляна Закопець, яка розпочинала свою кар’єру у Львові, а нині працює в Німеччині. Віолончельну партію представив німецький музикант Александер Браун, відомий своєю підтримкою молодих талантів. За фортепіано — заслужений артист України Мирослав Драган, один із провідних камералістів країни.
— З ПРОГРАМИ ВЕЧОРА
Професійна майстерність перетворила суворий німецький стиль (який деякі шанувальники називають похмурим) на чуттєвий діалог. Гостя фестивалю Світлана поділилася враженнями:
“
Це справді незабутні години насолоди. Фестиваль можна порівняти з подорожжю світом на карті музичного мистецтва. Кожен композитор оповідає власну історію, емоції якої крізь століття пронизують тебе в самісіньке серце.
— СВІТЛАНА, ГОСТЯ ФЕСТИВАЛЮ
Неможливо не відзначити натхненного українською культурою запрошеного японсько-австрійського диригента і науковця Кокі Тоцуку. Магістр філософії Віденського університету, він синтезує музику та філософію у щось абсолютно нове:
“
До Хмельницького мене запросили диригувати Третьою симфонією Бориса Лятошинського. Я дуже щасливий працювати з цим вмотивованим оркестром. На мою думку, це найкраща симфонія українського композиторства. Я радий, що обрав саме її, і вперше вона прозвучала під моїм батутом саме тут.
— КОКІ ТОЦУКА, ДИРИГЕНТ
Цей вибір диригента вкотре доводить: українське мистецтво є невіддільною частиною загальносвітового. Третя симфонія Лятошинського має трагічну історію. Написана у 1951 році, вона зазнала жорстокої цензури за «формалізм». Фінал симфонії з епіграфом «Мир переможе війну» розлютив цензорів, які назвали твір «мотлохом».
Борис Лятошинський.
Тоді композитор з болем написав:
“
Як композитор я мертвий, і коли воскресну — не знаю.
— БОРИС ЛЯТОШИНСЬКИЙ
Аби зберегти твір, митець переписав фінал на більш «оптимістичний». Один із критиків тоді влучно зауважив, що цей варіант нагадує «радість змученої людини». Лятошинський ніколи не йшов на компроміси з совістю, віддаючи всього себе учням, серед яких — Сильвестров, Станкович, Карабиць та Шамо.
Кокі Тоцука разом з оркестром подарував симфонії нове дихання. Вона пролунала на всі легені, як і замислював автор. У цьому творі так багато правди про війну, її жертв та зойки скорботи. Це музика, яку зрозуміє кожен, у чиєму геномі залишилася пам’ять про втрати та надія на людяність.
Директор філармонії Тарас Малик підсумував:
“
Сьогодні ми завершуємо потужний KHMELNYTSKYI CLASSIC FEST-2026. Фестиваль — це простір, де українська музика звучить поруч із найкращою світовою класикою, де традиція зустрічається з новаторством. Кокі Тоцука ще раз показав нам, наскільки прекрасне і гідне світового визнання наше мистецтво.
— ТАРАС МАЛИК, ДИРЕКТОР ФІЛАРМОНІЇ
На завершення варто наголосити: відвідини закладів культури сьогодні – це ліки. Концерти та перформанси дарують стійкість та гордість за нашу талановиту землю. Ми вже в історії — золотими нотами, вічними образами та правдою слова.
Джерело: podillyanews.com
