Історія 84-річної Асі Михайлівни, яка камінцями «латає» дороги в Хмельницькому

• Ася Михайлівна – пенсіонерка, яка власноруч збирає камінці з піском і «ремонтує» ями на дорогах. 
• Хто вона і як пояснює своє заняття? Познайомились і поспілкувались з жінкою.

На голові хустинка, вбрана у тоненький плащ. Неквапливо везе сумку на візку,  вщент заповнену піском і різними камінцями. Ця літня жінка стала ледь не «зіркою» соцмереж. Її знімають на відео і фотографують з вікон, коли вона за «роботою». 

Ася Михайлівна – саме так звуть пенсіонерку, яка власними руками закладає ями на дорогах Хмельницького. До слова, їй 84 роки і приїхала вона з Харкова. 

Журналістка vsim.ua зустріла жінку, коли вона саме закладала вибоїну на Молодіжній. Привітна та усміхнена. Поспілкувались з Асею Михайлівною і знайомимо її з вами. 

«Закладала ями в Харкові, а тепер тут»

Вулиця Молодіжна, післяобідній час. Дорогою поблизу УМК «Південно-Західна» одна за одною проїжджають автівки. Наближаючись до ям, призупиняються і продовжують рух. 

Ася Михайлівна саме дістає камінчики із сумки, ретельно підбираючи їх за розміром. Хоче, щоб все підійшло «ідеально», як в пазлах. 

– Я живу тут недалеко, на Молодіжній, 3/2. Їжджу, шукаю камінчики по всьому мікрорайону. Щоб вони потім підійшли. Я люблю, щоб все рівненько було, засипано…В мене тоді таке свято на душі, це мене радує…, – з усмішкою говорить пані Ася. 

Розповідає, вона – харків’янка. До 76 років працювала на релейному заводі метрологом – слідкувала за точністю вимірів. У Хмельницькому жінка живе майже півтора роки. Сюди її забрали внук з дружиною і тут доглядають. 

Так званий ремонт дороги називає своїм хобі. Цим займалась у своєму мікрорайоні в рідному Харкові. Тепер продовжує тут. 

Ася Михайлівна перериває розмову, вибачається. Поспішає витягнути телефон з кишені і набирає доньку, яка залишилась в Харкові. Хвилюється…

– В мене там залишилась молодша дочка. Я переживаю за неї. Дзвониш кожен раз, поки вона відповість, то все в душі завмирає, – розповідає жінка і додає: Донька залишилась там, не хотіла переїжджати. А ще в неї шість котів і собака, – каже харків’янка. 

«Сфотографували і написали, що сором владі, то я 2 дні переживала…»

Для ямкового «ремонту» Ася Михайлівна ходить мікрорайоном і збирає матеріал – пісок, камінці. Каже, червону цеглу не бере – та кришиться з часом і руйнується під тиском автомобілів. 

Виходить жінка майже щодня по обіді. Проходить і закладає ямки, які їй впадають в очі. Рахує, на все витрачає зо 3-4 години в день. Мовляв, здоров’я вже не те. Каже, деякі закладені дірки в асфальті стоять вже півтора роки. 

Під час нашої розмови саме зупиняється автомобіль: «То ви ями ремонтуєте?», – з посмішкою звертається водій до жінки з камінцем в руці. 

На запитання, як реагують інші водії, пані Ася каже: завжди позитивно. 

– Хтось зупиняється, дякує. Хтось навіть гроші дає. А я вважаю, якщо вам щось дають, то не треба відмовлятись. Це не лише про гроші…Бо людина з щирого серця хотіла зробити приємно, – каже пенсіонерка. 

Жінка знає, що інколи її фотографують. Але зізнається, болісно реагує, коли пишуть про неї, ображаючи чиновників і комунальників. 

– Тільки не кажіть, що це сором керівництву, бо мені дуже боляче. Війна, а це, що я роблю – дрібниці. Це моє хобі. Якось сфотографували, написали, що позор владі, то я 2 дні переживала, – говорить Ася Михайлівна. 

На запитання, як внуки реагують на її заняття, відповідає: «Нічия думка в світі мене не виправить. Хочу це робити і все. Мені навіть дали жилетку жовту, щоб бачили мене на дорозі», – додає жінка. 

Ася Михайлівна поділилась й іншим хобі, що дає їй енергію. Каже, як потеплішає, то щодня плаває у Південному Бузі.