“Силу природи” в ретроспективі показали у хмельницькому музеї (ФОТО)
Ретроспективну виставку творів Лариси Пішої, української художниці-монументалістки, поетеси, відкрили напередодні вихідних у Хмельницькому обласному художньому музеї. Нова музейна експозиція приурочена 60-річчю художниці, який вона відзначатиме 6 листопада.
Шанувальники сучасного українського мистецтва Хмельницького та області мали можливість споглядати живописні рішення-присвяти російсько-українській війні пані Лариси в серії її робіт «ШРАМИ», що експонувалася минулого року у ХОХМ, як частина виставки артрезиденції сучасного живопису «ЦІНА СВОБОДИ».
Ця ж осінь відкрила ретроспективний погляд на творчість авторки у широкому спектрі освоєних нею технік: олійному та акриловому живописі, енкаустиці, вітражі. І, скажемо відверто, краще один раз побачити виставку «Сила природи», ніж понад десяток разів про неї прочитати.
Так, за словами кураторки виставки, заступниці директора ХОХМ з наукової роботи, мистецтвознавці Олени Михайловської «Сила природи», як мистецьке явище уособлює не тільки романтику, міць та непорушність природи, а й вказує на прямий зв’язок її цілісності та гармонії у сусідстві з людьми:
Мисткиня не намагається конкурувати чи змагатись з природою, вона взаємодіє, дослухається, відчуває її. Проте й має силу характеру і міць таланту не наслідувати чи імітувати реальність, а доповнювати – не лише новими образами, але й несподіваними ракурсами і масштабуванням. Відсікаючи частини зображень, вона сміливо кадрує композицію, що стає викликом для уяви глядача; збільшує і максимально наближає об’єкти, ніби надаючи їм екзистенційної ваги.
Перше, що відчуває глядач, споглядаючи картини Лариси Пішої, – розгубленість від буяння сюжетів, розмаїття кольорів і фактур. Одразу виникає кілька питань, одне з яких: чи справді всі ці твори належать одному митцю? А далі постаєш перед вибором: до якої серії рухатися?
В одній залі можна мандрувати такими авторськими серіями художниці Пішої, як: «Русанівські сади», «Пленерна серія», «Крила», «Мої Липки», «Дерево мого роду», «Стихійні почуття», «Ні початку, ані кінця», «Гойдалка», «Символи кохання», «Французька серія». Кожна з цих серій розповідає окремі історії, реалізовані авторкою на полотні.
Але перш ніж розповісти кілька таких історій, зазначимо, що пані Лариса народилася у родині, де всі займалися наукою. Дідусь художниці Михайло Жовтобрюх був українським мовознавцем, доктором філологічних наук. Батько – Петро Іванов – поет, літературознавець, перекладач та викладач. Матір та бабуся спеціалізували на хімії та математиці.
Коли мені було років 17, я потоваришувала з людьми, яких радянська влада звинуватила б у націоналізмі. Це були інтелігенти, вчені, художники. Вони, як і я, тоді ще мала, любили свою батьківщину. Тоді я навчилась не говорити зайвого, а робити свою справу тихо! Тому у моїх ранніх творах звучать спрощено, до «знаку», ті думки, що я хотіла донести до людей. Я намагалась вічними символами – живописом, доволі зашифрованою мовою, – збурити у співвітчизниках щось глибинне, приховане, відверте і щире, – цитата мисткині з каталогу «Лариса Піша. Живопис. Графіка», 2024.
Як художниця пані Лариса, наче Фенікс, відродила себе і своє мистецтво з попелу, коли її майстерня у 1996 вигоріла вщент. Полум’я знищило майже усю надважливу для художниці серію «Дерево мого роду». З цієї серії вдалось врятувати роботу «Червона мальва», яка є в експозиції і датується 1988 роком. Решта робіт-репродукцій мають сумний підпис: «Загинула в пожежі 1996 року».
Серія «Шрами» – задумана «до» і втілена «на» резиденції ХОХМ. З цієї серії на виставці представлена робота «Операція на серці», що є водночас і автопортретом художниці.
Також завдяки роботам пані Лариси можна помандрувати до Франції, де вона стажувала у 2005 році. Ця серія напрочуд повітряна, навіть дещо безтурботна та надихає помилуватися її декоративністю.
Виставку можна переглянути у Хмельницькому обласному художньому музеї до 4 листопада.
Джерело: podillyanews.com
