На Хмельниччину “на щиті” повернулися четверо військових: хто вони
- Олександр Великий загинув на Великдень, 5 травня.
- Володимир Гурин покла своє життя на Донеччині.
- Андрій Дмитерко захищав Україну ще з часів АТО.
- Дмитро Мудрий помер на фронті внаслідок хвороби.
Знову 4 важких втрати понесла Хмельниччина – загинув чийсь син, чоловік, батько, брат чи товариш. Протягом останнього тижня з військовими прощалися у рідних містечках. Про втрати повідомили у місцевих адміністраціях.
Олександр Великий
11 травня жителі селище Дунаївці проводжали до небесного війська полеглого у бою Воїна – Захисника Олександра Великого.
Про це розповіли в пресслужбі Дунаєвецької громади.
За їхньою інформацією, життя бійця обірвалось внаслідок російського обстрілу поблизу населеного пункту Вільшана Куп’янського району Харківської області.
“На Великдень уродженець Дунаївців Олександр Великий прийняв свій останній бій. Він не жив в Дунаївцях, але тут проживають його рідні дідусь та бабуся — Володимир та Надія Турик. Усе своє дитинство Олександр провів біля них. Його останньою волею було, щоб у разі загибелі його поховали у Дунаївцях“, — розповіли в громаді.
Як розповіли в пресслужбі, у вісім років Олександр разом із батьками переїхав у Миколаївську область село Веселе. Там навчався в школі й училищі. Працював чоловік різноробом у Херсоні.
У загиблого залишилась дочка, дружина, батьки.
Володимир Гурин
«На щиті» 15 травня повернувся на Старосинявщину Володимир Миколайович Гурин, який віддав своє життя за Україну на території Донецької області. Поховали Героя на місцевому кладовищі селища Стара Синява.
Андрій Дмитерко
Жалобним днем стало 15 травня в Судилківській громаді. Зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя-захисника України, жителя Судилкова, Андрія Миколайовича Дмитерка.
Як розповідають у Судилківській громаді, Андрій Дмитерко народився 27 листопада 1982 року у сім’ї військовослужбовця. З липня 2011 року був прийнятий на військову службу за контрактом. З 2015 року брав участь в АТО (ООС), захищав рідну землю на сході країни. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України хоробро захищав населені пункти Київщини, Чернігівщини, Житомирщини, Черкащини від ненависного окупанта.
Указом Президента України від 27 травня 2022 року Дмитерка Андрія Миколайовича нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
Вірний син українського народу, мужній, сміливий, відважний воїн, великий патріот та життєлюб до останнього подиху виконував священний обов’язок – захищав рідну землю від російського агресора. 10 травня 2024 року героїчно загинув поблизу одного з населених пунктів у Запорізької області.
Поховали Дмитерка Андрія у селі Судилків з усіма військовими почестями.
Дмитро Мудрий
15 травня, у Кам’янці-Подільському попрощалися з Дмитром Мудрим.
«Трикратний військовий салют, Державний Гімн України, гіркі сльози та невимовний біль супроводили Захисника до небесного війська… Завжди пам’ятатимемо...», – висловлюють слова співчуття в Кам’янець-Подільській міській раді.
Дмитро Мудрий помер внаслідок хвороби, перебуваючи в зоні бойових дій, на Запоріжжі. Захиснику було 46 років.
