На Хмельниччині попрощались з п’ятьма захисниками. Історії Героїв

• На Хмельниччину “на щиті” повернулись Михайло Гавра, Руслан Гудзь, Сергій Дубак, Ан­дрій По­ру­бенсь­кий та Ігор Лісник.

Ще п’ять Героїв поклали свої життя у боях з російськими окупантами. Впродовж останніх днів з ними прощались у рідних містечках. Про втрати повідомили у місцевих адміністраціях. 

Михайло Гавра

Вчора, 26 квітня, у селі Грузевиця відбулось прощання із захисником України – Гаврою Михайлом.

Михайло Ярославович Гавра народився 4 листопада 1981 року в селі Дубовий гай Шепетівського району, Хмельницької області. Зростав у дружній багатодітній сім’ї, мав п’ятеро братів та одну сестричку. Після закінчення місцевої школи вступив у Полонське професійно – технічне училище №35, де здобув кваліфікацію муляра – штукатура. Згодом пішов працювати на залізо – бетонний комбінат.

У селі Грузевиця чоловік зустрів свою дружину Галину. Щоб забезпечувати трьох діток, Михайло почав працювати вантажником в магазині Хмельницького.

«Доля посилала нашому захиснику важкі випробовування – померли батьки, один за одним у молодому віці залишили цей світ троє його братів, потім від важкої недуги померла його єдина сестра», кажуть у громаді. Важко переживав Михайло Ярославович ці болючі втрати. Згодом нова звістка знову постукала у його двері – виконуючи військовий обов’язок, на війні загинув ще один із братів.

«Єдиною розрадою для нашого Героя стала його сім’я», йдеться  у дописі.

Та з початком війни Михайла призвали до лав Збройних Сил України. Спочатку він служив в містечку Острог, що на Рівненщині. Потім був направлений у село Шевченко Донецької області. Там чоловік потрапив під удари ворожих дронів в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області.20 квітня, перебуваючи на бойовій позиції, Гавра Михайло Ярославович загинув від отриманих травм. Йому назавжди 42.

Руслан Гудзь

Сьогодні, 27 квітня Ярмолинецька громада попрощалася з Героєм Русланом Гудзем. Захисник

був жителем села Соколівки. Народився 24 січня 1983 року. Навчався у місцевій школі. Вищу освіту здобув в Інституті танкових військ у Харкові. У 2007 році звільнився з військової служби. Але за декілька років знову повернувся в армію.

Вступив у лави українських оборонців з самого початку російського вторгнення – у березні 2014 року.

Був командиром розвідроти 8 окремого полку спецпризначення.
5 серпня того ж року поблизу Савур-могили, що у Донецькій області, отримав мінно-вибухову травму з переломом кісток тазу та множинними ураженнями органів. Боєць перебував на лікуванні в Київському шпиталі, після цього була реабілітація і десятки операцій. Відтоді усі ці роки боровся з наслідками важкого поранення. На жаль, 26 квітня 2024 року серце воїна перестало битися.

У спочилого воїна залишилися мати, брат.

Сергій Дубак

«На щи­ті» до­до­му по­вер­нувся захисник  Сергій Дубак. Життя бійця обірвалось 23 квітня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.

Про це повідомили в пресслужбі Новодунаєвецької громади.

За їхніми словами, народився боєць 25 січня 1967 року. Проживав у селі Маліївці Новодунаєвецької громади.

До лав Збройних сил України Сергій Дубак долучився у лютому 2023 року.

У загиблого захисника залишилась дочка та матір, сказали у пресслужбі.

Ігор Лісник

26 квітня в останню земну дорогу провели військового Ігора Лісника. Про це повідомила Віньковецька селищна рада.

Ігор Лісник народився в селі Дашківці, а проживав у Віньківцях. З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Боєць був стрільцем-снайпером десантно-штурмового батальйону.

Загинув Ігор Лісник 22 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Бійцю назавжди залишилось 49 років.

Ан­дрій По­ру­бенсь­кий

«На щи­ті» до­до­му по­вер­нувся захисник Ан­дрій По­ру­бенсь­кий.

23 квіт­ня, у його рід­ній Цмів­ці, що у Ше­пе­тівсь­ко­му районі, від­бу­лося про­щан­ня з Героєм.

По­ру­бенсь­кий Ан­дрій Ми­ко­лайович народився 1990 ро­ку. Жит­тя його обір­ва­лось бі­ля се­ла По­бє­да Пок­ровсь­ко­го району, До­нець­кої об­ласті 18 квіт­ня.

Сво­го ча­су Ан­дрій По­ру­бенсь­кий за­кін­чив Ми­хай­люцьку шко­лу. У зак­ла­ді ос­ві­ти зга­ду­ють, що він був над­зви­чай­но доб­рим, щи­рим, від­по­ві­даль­ним, тур­ботли­вим, працьови­тим, на­дій­ним, вір­ним то­ва­ри­шем:

«Та­ким на­зав­жди за­пам’ята­ють Ан­дрія рід­ні, дру­зі, ко­ле­ги, поб­ра­ти­ми, од­ноклас­ни­ки та всі, хто знав його осо­бис­то. А та­ких ду­же ба­га­то, ад­же він ні­ко­ли не від­мовляв у до­по­мо­зі, зав­жди під­три­му­вав близь­ких теп­лим сло­вом чи муд­рою по­ра­дою. У скор­бо­ті схи­ля­ємо го­ло­ви, по­ді­ля­ючи біль не­поп­равної втра­ти ра­зом із рід­ни­ми та вша­но­ву­ючи світ­лу пам’ять гід­но­го си­на Ук­ра­їни… На­ші щи­рі спів­чуття ро­ди­ні, рід­ним, близь­ким у цю важ­ку хви­ли­ну», написали про Героя.