Із фронту додому: історія лісника із Хмельниччини
Спілка воїнів-лісівників розповідає історії демобілізованих колег у щотижневій рубриці «З фронту додому». Кожна нова розповідь — приклад шанобливого ставлення до ветеранів на ДП «Ліси України». Виплачуються 20 % до окладу бойовим ветеранам, щорічні премії до 15 тисяч, сім’ям воїнів-лісівників видаються дрова на опалення чи інші потреби. Але є не лише матеріальне заохочення.
В минулому році на підприємстві вже був створений кадровий резерв, запровадилась електронна платформа для навчання, тренінгів та інших форм для підвищення кваліфікації. І наступна історія якраз про це, про ветерана, який після важких поранень пішов перенавчатися, а філія максимально цьому посприяла.
«Зараз дуже важко згадувати те, що пережив. Неодноразово потрапляв у складні ситуації, лежав кілька разів на лікуванні. Та все ж підтримка рідних, які були поруч та те що про мене на роботі не забули надавали сил рухатись далі», — розповідає демобілізований воїн-лісівник Юрій Радзівон.
В лісовій галузі Юрій почав працювати за три роки до повномасштабного вторгнення. Працював на філії «Старокостянтинівське лісове господарство» Хмельницької області на посаді лісника.
«Була така посада в лісовій охороні. Був закріплений за обходом. Окрім того, займався його захистом від хвороб і шкідників. Проводили лісогосподарські роботи з посіву та посадки лісу, доглядали за ним. Загалом цікава та спокійна робота», — ділиться Юрій Радзівон.
Коли у лютому 2022 року росія нахабно розпочала повномасштабне вторгнення, Юрію одразу прийшла повістка, бо він мав досвід строкової служби, відповідні навички. Потрапив у 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха на посаду командира гранатометного відділення.
«Спочатку навесні 2022 року ми були під Волновахою. Тоді на тому напрямку була критична ситуація. Росіяни кидали всі резерви на Маріуполь. А наша задача якраз була забезпечувати вогневу підтримку в бойових операціях та розбивати ворожу бронетехніку, знищувати його вогневі точки. Пізніше були на Бахмутському напрямку. Там отримав перше поранення».
В цей час постійно дзвонили колеги, запитували що потрібно. Втім, на бригаду постійно приїжджали волонтери. Був забезпечений всім, чим необхідно. Далі Бахмутський напрямок, де Юрій отримав перше поранення:
«Це для військових у таких обставинах доволі легке поранення. Куля прошила плече і коло хребта. Лежав у лікарні в Покровську. Тоді до мене приїхала дружина. Було надзвичайно приємно. Їхала через всю країну. Вона в мене безстрашна. Потім разом, як стало краще, з’їздили додому, побачив своїх дітей. Їх в мене троє».
Остання дислокація де був Юрій — Авдіївка. Зізнається, не дуже хоче згадувати ті важкі моменти, коли був на порозі між життям та смертю. Він застав повністю всі ті події, які відбувалися цієї зими:
«Прилетіло серед ночі. Буквально коло мене розірвався снаряд. Перебило ногу, посікло руки. Я тоді лежав в комі в лікарні в Дніпрі. Жінка сама знайшла мене в госпіталі. Потім вже лікувався в Києві. 4 місяці відновлення зайняло, в травні цього року списали за станом здоров’я».
Після лікування Юрій вийшов на роботу. Його посада, на якій він працював у 2022 році, підлягає під оптимізацію. Тому філія відправила чоловіка на перенавчання у Кременецький лісотехнічний коледж. Поки демобілізований воїн працює на сезонній роботі, далі стане майстром лісу. Їхні зарплати за цей час суттєво зросли.
Завершується оформлення УБД, тому ще буде 20 % до окладу, як це і передбачено умовами Колективного договору. Допомагає філія і з паливною нормою родині. Юрій надзвичайно радий такій підтримці і бачить, як на очах змінюються підходи до робітничої ланки.
За повідомленням Спілка воїнів-лісівників України
Джерело: denzadnem.com.ua
