На “щиті” повернулись десять захисників з Хмельниччини
- Лави Небесного війська поповнили Бателюк Володимир, Гайдамака Руслан, Гуменюк Сергій, Лінник Юрій, Міщук Анатолій, Прокопчук Олексій, Микола Прєснов, Солодчук Олександр, Скоринський Руслан та Шемчук Віталій.
- Дізнавайтесь історії Героїв.
Війна продовжує нести загибель та розруху на українські землі. Цими днями у громадах Хмельницької області прощались із десятьма воїнами. Розповідаємо про кожного, хто загинув у боротьбі за свободу та незалежність України.
Бателюк Володимир
У вівторок, 21 травня у Війтовецькій громаді в останню путь провели 40-річного військовослужбовця Бателюка Володимира. Чоловік був жителем села Писарівка.
Захисник загинув 12 листопада 2023 року через наступ противника поблизу Авдіївки Покровського району Донецької області. З того часу Володимир Бателюк вважався безвісти зниклим.
В нього залишилися мама, тато, дружина, донька, син, сестра і брат.
Гайдамака Руслан
21 травня в Летичівській громаді попрощались із солдатом Гайдамакою Русланом. Народився Руслан Миколайович 20 жовтня 1973 року. На війну пішов командиром обслуги кулеметного відділення кулеметного взводу. Воїн загинув 20 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти.
Гуменюк Сергій
Сьогодні, 23 травня 2024 року, Грицівська громада провела в останню путь солдата Сергія Гуменюка.
На фронті він був стрільцем-десантником.
Сергій народився 6 лютого 1993 року в селі Онишківці. Чоловік був одруженим, виховував з дружиною трьох дітей. 15 травня життя воїна обірвалося. Йому назавжди 31.
Поховали Сергія Гуменюка з усіма військовими почестями на Великошкарівському сільському кладовищі.
Лінник Юрій
21 травня у селі Покощівка, що в Ізяславській громаді, поховали Юрія Лінника.
За інформацією громади, Юрій Лінник проживав у селі Покощівка Ізяславської громади. На фронті боєць був солдатом-навідником. Поховали Юрія Лінника на місцевому кладовищі села Покощівка.
Міщук Анатолій
У селі Гориця Берездівської громади, що на Шепетівщині, 21 травня попрощалися з полеглим Героєм Анатолієм Анатолійовичем Міщуком.
Як повідомляють у громаді, Анатолій Міщук народився 19 лютого 1987 року в селі Кучерське на Херсонщині. Чоловік мав сім’ю і разом з коханою дружиною Орисею виховував двох діток – Станіслава та Арсенія. З 2014 року він працював у ТОВ «Церзаніт Інвес» на посаді ливарник ливарної дільниці. У травні 2023 року Анатолія мобілізували. Військовий воював під Вугледаром Донецької області та у Сватово Луганської області.
З 25 серпня 2023 року Анатолій Міщук вважався безвісті зниклим. 13 травня 2024 року згідно результатів ДНК виявилось, що воїн загинув 25 серпня 2023 року. Його життя обірвалось поблизу Сергіївки Луганської області. =
Прокопчук Олексій
21 травня попрощалися із захисником і у Хмельницькій громаді. Цього дня віддали останню шану солдату Олексію Леонідовичу Прокопчуку. Воїн загинув під час виконання бойового завдання 16 травня 2024 року на Донеччині. Олексію Прокопчуку було 57 років. Поховали Героя на кладовищі села Іванківці Хмельницької громади.
Микола Прєснов
Цього ж дня, 21 травня, у Хмельницькій громаді в останню путь провели Героя Миколу Вячеславовича Прєснова. Захисник віддав життя за Україну 23 березня 2022 року поблизу міста Волноваха Донецької області. Миколі Прєснову було 49 років. Поховали воїна на Алеї Слави кладовища мікрорайону Ракове.
Солодчук Олександр
Сьогодні, 23 травня, Шепетівська громада провела у засвіти воїна Олександра Солодчука. Чоловік був солдатом, водієм кулеметного відділення.
Народився Олександр Анатолійович 25 червня 1982 року у Шепетівці. За професією був водієм. Працював у Шепетівському водоканалі в аварійній бригаді з ремонту водопостачання.
«Був майстром на всі руки, все, за що брався, усе в нього було до ладу», кажуть у громаді. 25 жовтня 2023 року Олександра Солодчука мобілізували на військову службу.
Чоловік маюв змогу взяти відстрочку по догляду за хворою матір’ю, але відмовився. Сестра Олександра згадує його наполегливе твердження:
«Я нікуди не буду втікати, ховатися, буду виконувати свій обов’язок».
Олександр побував в різних гарячих точках – Слов’янськ, Часів Яр та харківський напрямок. Його життя обірвалось 17 травня 2024 року.
Скоринський Руслан
Сьогодні, 23 травня, Волочиська громада попрощалась із Скоринським Русланом Петровичем. Руслан народився 1 травня 1976 року у Волочиську. Працював Руслан на Волочиському машинобудівному заводі “Мотор Січ” та ТОВ “Агробізнес”.
На фронті був старшим сержантом Збройних Сил України. 20 травня 2024 року життя військовослужбовця обірвалося під час виконання бойового завдання.
Шемчук Віталій
Білогірська громада 21 травня в останню земну дорогу проводжала військовослужбовця Віталія Олександровича Шемчука.
Віталій на фронті був стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення. Воїн ніс службу на Луганщині. Там і обірвалося його життя
«Шемчук Віталій Олександрович – приклад справжнього бійця. Пекло війни він пізнав в зовсім юному віці, прийнявши для себе хоробре рішення служити за контрактом.», – кажуть в Білогірській селищній раді.
Віталію назавжди залишиться 21 рік. Поховали бійця в його рідному селі Соснівка.
