Лікар до 30: інтерв’ю із ревматологом Дар’єю Голованчук
- У рамках проєкту «Лікар до 30» знайомимо вас із лікарем-ревматологом.
- Дізнавайтеся лікарські історії в інтерв’ю.
29-річна Дар’я Голованчук працює лікарем-ревматологом у поліклініці №4, що на Молодіжній. І цього разу медик стала героїнею проєкту від vsim.ua «Лікар до 30». У його рамках знайомимо хмельничан із молодими лікарями міста. Посилання на такі матеріали – в кінці цього тексту.
Дар’я Голованчук має близько 18 пацієнтів щоденно. До кожного має свій підхід. Проте усім детально роз’яснює все, що стосується його проблеми, діагностики та лікування. Пацієнти це помічають. Тому час від часу висловлюють свою подяку у форматі подарунків, зроблених власноруч. Наприклад, одна з пацієнток зв’язала лікарці шкарпетки. Інша – підготувала великодню композицію із соломи.
Загалом, хто і що лікує в лікаря-ревматолога – дізнавайтеся в інтерв’ю із Дар’єю Голованчук.
Звідки ви родом?
– Я зі Старокостянтинова. Але в Хмельницькому живу вже протягом 7 років. Дуже подобається це місто.
У якому віці стали замислюватися про медицину і що цьому сприяло?
– Насправді про медицину я стала замислюватися ще з дитинства. У мене хворіла бабуся і я часто навідувалася до неї в лікарню. Там бачила, як працюють лікарі. Як вони комунікують з пацієнтами. Певно, звідти в мене з’явилося бажання також поєднати життя з медициною. Пізніше, у школі, в нас був клас із природничим нахилом. Дуже в школі подобалася біологія, хімія, фізика. Я себе бачила в цьому напрямку. П’ятеро з мого класу, в тому числі і я, зараз працюють в медицині.
Де ви здобували медичну освіту?
– Після навчання в школі я розглядала два варіанти для подальшого здобуття освіти. Перший – це Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова. Другий – Національний медичний університет імені Олександра Богомольця у Києві. В результаті – обрала другий варіант. Мені здавалося, що столиця – це місто більших можливостей і масштабів. Я вступила на бюджет. Дуже раділа, та ще не знала, що найскладніше ще попереду.
До якої лікарської спеціальності ви найбільше тяготіли під час навчання?
– В університеті я навчалася на Лікувальній справі. Потім був розподіл, за яким я спочатку була сімейним лікарем. Але я розуміла, що це така більш загальна спеціальність. Мені хотілося працювати у вужчій сфері. Тому спершу я дуже хотіла бути кардіологом. Ця спеціальність мене захопила ще під час навчання. Тоді, аби мати змогу працювати в цій сфері, я перейшла із сімейної медицини в терапію. Відпрацювавши терапевтом три роки, можна було перейти. Проте згодом життя внесло свої корективи.
Де ви проходили інтернатуру та який найяскравіший спогад з тих часів?
– Я хотіла проходити інтернатуру в Києві, але за розподілом повернулася на рідну Хмельниччину. Заочну частину проходила на базі Хмельницької обласної лікарні. Очну – в поліклініці на Молодіжній. Саме під час інтернатури я зустріла свою наставницю, яка мене познайомила з ревматологією. Зі спеціальністю, в яку я просто закохалася.
Як молодий лікар отримав місце роботи в Хмельницькому?
– Коли я проходила інтернатуру в поліклініці на Молодіжній, то мені запропонували вакантне місце. Це було на другому році моєї інтернатури. І я довго не думала, а відразу погодилася. Так, я вже з 2019 року працюю в цій поліклініці. Рік була терапевтом, а тоді ревматологом. Разом з інтернатурою досвід моєї роботи складає майже 8 років. Я є єдиним ревматологом в поліклініці. Працюю за графіком, як в першу, так і другу зміну.
Чим саме вас так захопила ревматологія?
– Мене дуже захопила ця спеціальність. Ревматологія – це королева наук. Від терапії чи кардіології вона значно відрізняється для мене. Це і про судини, і шкіру, і серце, і нервову систему. До того ж у нас дуже мало хороших спеціалістів-ревматологів.
На чому конкретно знається лікар-травматолог?
– Ревматолог займається вивченням методів діагностики та лікування різних хвороб, перебіг яких супроводжується негативним впливом на суглоби та сполучні тканини. Сюди ж відносять аутоімунні захворювання. Саме лікар ревматолог працює з захворюваннями, які відносяться до ревматичних.
Назвіть найпопулярніші причини звернень пацієнтів.
– До мене приходять з дуже різними скаргами. Починаючи від висипу, закінчуючи температурою. Людина сама може не знати, що їй потрібен саме ревматолог. Пацієнти потрапляють до мене за направленнями від інших спеціалістів.
– До найпоширеніших причин звернень я б віднесла біль в суглобах, артрит чи припухання суглобів. Далі – біль в спині запального характеру. Також часто звертаються зі специфічними висипами, якими не займається дерматолог. А ще – псоріатичний артрит. Під час повномасштабної війни таких діагнозів стало особливо багато.
Якого віку найбільше ваших пацієнтів?
– Багато хто думає, що ревматологія – це лише стосується старших людей. Насправді ж мої пацієнти – це люди також і працездатного, і репродуктивного віку. У них, зокрема – і аутоімунні захворювання. А люди старшого віку частіше страждають на захворювання суглобів, артрози й таке інше.
Якими якостями ви керуєтеся при спілкуванні з пацієнтами?
– Спілкуючись з пацієнтом, моє завдання – донести всю інформацію щодо його захворювання. Тому тут, можна сказати, трішки така вчителька включається. Я детально все пояснюю людині. Аби вона розуміла, як працює той чи інший препарат, що відбувається з організмом і так далі.
Чи є тенденція збільшень певних захворювань?
– Так, я вже кілька слів сказала про псоріатичний артрит. Останнім часом дуже багато випадків. Це пов’язано зі стресом. Також помітила, що стало більше випадків так званої хвороби Бехтерєва. Це запальне захворювання суглобів хребта. На місяць у мене 1-2 таких діагнози точно є. До того ж це молоді люди.
Загалом чи довго в ревматології триває шлях до діагнозу?
– Зазвичай так. Захворювання може розвиватися повільно. З часом вражати додатково той чи інший орган. І лише тоді це може свідчити лікарю про певну системність. І в результаті – з цього випливає діагноз.
– У мене є пацієнтка, якій я діагностувала системний васкуліт. На початку захворювання в неї був висип на гомілках. Пізніше виявився сечовий синдром. Так, діагноз став вражати суглоби, дихальні шляхи. Зараз ми продовжуємо лікуватися і спостерігатися. Наразі – ремісія. Тобто, захворювання не прогресує.
Що може сигналізувати про початок розвитку певної хвороби?
– Хвороба може початися з банального висипу, з незначного підвищення температури, з якихось змін в аналізі сечі, загальної втоми чи набряків.
Чого молодому фахівцеві бракує, працюючи в комунальному закладі?
– Мені дуже подобається, що тут є пацієнти. Тобто молодий лікар має з ким працювати. Здобувати досвід. Щодо того, що бракує – то це можливості стажування, відвідування різних курсів. Я, наприклад, хотіла б отримати знання щодо роботи з УЗД.
– Також у роботі з пацієнтами мені мало 15 хвилин, що виділені на прийом. Адже за цей час треба оглянути людину, визначитися із подальшим лікуванням. А ще – документація і таке інше. 15 хвилин – це однозначно замало.
Як пацієнти дякують за вашу роботу?
– Трапляється, коли пацієнти, дякуючи, приносять речі, які зробили власноруч. Була, наприклад, вишивка бісером. Напередодні Великодня мені пацієнтка виготовила гніздечко з сіна. Ще одна, бабуся, своїми хворими руками зв’язала мені шкарпетки. Це дуже мило.
Чим ви займаєтеся у вільний від основної роботи час?
– Паралельно я працюю у приватній клініці. Також захоплююся кулінарією. Люблю готувати десерти. Торти випікати. Та основне захоплення мого життя – це медицина, звісно ж.
Читайте також інші історії лікарів до 30 – за посиланням.
