Невинно звинувачений у СЗЧ: Ваші права та правильні кроки у військовій справі

Самовільне залишення військової частини: як діяти родині, коли обвинувачення ще не вирок

Звинувачення у самовільному залишенні військової частини (СЗЧ) – це серйозний крок, який не завжди означає скоєння злочину. На практиці, ситуації, що призводять до такого звинувачення, можуть мати цілком обґрунтовані причини, пов’язані з документальними неузгодженостями, тривалим лікуванням, переведенням до іншого підрозділу або навіть, на жаль, потраплянням військовослужбовця у полон. У таких обставинах, швидкість та послідовність дій родини відіграють ключову роль у захисті прав бійця. Своєчасно зібрані документи та докази можуть стати вирішальними для встановлення істини та уникнення несправедливого покарання.

Перші кроки: час – найважливіший ресурс

За словами адвоката Артема Бондаря, що поділився своїми рекомендаціями у матеріалі “Актум”, перші 48 годин з моменту, коли родині стало відомо про можливе СЗЧ, є критично важливими для збору доказів. На цьому етапі головне – з’ясувати, на якій стадії перебуває справа та де саме знаходяться документи, що стосуються військовослужбовця.

Ситуація може розвиватися за кількома сценаріями:

• Військова частина: Якщо справа ще перебуває на рівні військової частини, де проводиться внутрішнє службове розслідування та видано відповідний наказ, це дає шанс врегулювати питання без залучення правоохоронних органів.
• Військова служба правопорядку: У випадку, коли військового оголосили в розшук через військову службу правопорядку, необхідно негайно надати документи, що підтверджують поважні причини його відсутності. Це можуть бути медичні довідки, виписки з лікарень, результати обстежень тощо.
• Державне бюро розслідувань (ДБР): Якщо матеріали вже передані до ДБР і кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), ситуація стає більш складною, і допомога кваліфікованого адвоката стає надзвичайно важливою.

Збір доказів: формування міцної доказової бази

Для того, щоб максимально точно відтворити картину подій та сформувати переконливу доказову базу, близьким військовослужбовця варто зібрати якомога більше інформації та документів, що можуть підтвердити обставини його відсутності.

Серед найважливіших документів та свідчень:

• Медичні документи: Результати КТ та МРТ, виписки з медичних закладів, довідки про госпіталізацію, направлення на військово-лікарську комісію (ВЛК), що підтверджують стан здоров’я військовослужбовця.
• Документи службового листування: Копії рапортів на лікування або переведення, скриншоти листування (наприклад, з платформи “Армія+”), поштові квитанції та описи вкладень, що фіксують офіційні звернення.
• Документи щодо сімейних обставин: У випадках, коли причиною відсутності стали вагомі сімейні обставини (наприклад, тяжка хвороба близьких родичів), необхідно надати відповідні підтвердження.
• Контакти свідків: Інформація про побратимів та інших військовослужбовців, які можуть підтвердити обставини перебування бійця, його стан чи дії.
• Інформація про службове розслідування: Відомості про хід службового розслідування та особу, яка його проводить.
• Відомості про звернення до державних органів: Інформація про звернення до Національного інформаційного бюро або Координаційного штабу, якщо такі звернення подавалися.

Адвокат Артем Бондар також наголошує на важливості оцифрування всіх паперових документів та їх зберігання у безпечному хмарному сховищі. Окремо рекомендується скласти детальну хронологію подій: точне місцезнаходження військового, час останнього виходу на зв’язок, завдання, яке він виконував, а також обставини, за яких він залишив місце служби або був направлений до іншого підрозділу.

Неприпустимість самодіяльності та обережність у комунікації

Важливо пам’ятати, що проблеми можуть виникнути навіть через звичайні бюрократичні помилки. Наприклад, військового могли перевести до іншого підрозділу чи направити на лікування, але відповідні документи вчасно не були внесені до обліку. Це може статися через розбіжності між датою виписки з госпіталю та фактичним вибуттям, втрату рапорту або неналежне оформлення процесу переміщення. Якщо боєць прибув до нової військової частини за приписом, але його не внесли до особового складу, родині слід зібрати будь-які докази його там перебування: службові повідомлення, фотографії, документи або свідчення інших військовослужбовців.

Юристи категорично застерігають від спроб “підігнати” обставини під можливі підстави для виправдання. Вигадування захворювань, сімейних проблем або інших причин, яких насправді не існувало, може лише нашкодити захисту та створити додаткові ризики.

Також не варто писати пояснення слідчому або давати свідчення без присутності адвоката. Конфліктувати з командуванням також не рекомендується, оскільки це може ускладнити ситуацію та прискорити передачу матеріалів до правоохоронних органів.

Особлива обережність потрібна у використанні соціальних мереж. Родичам не слід публікувати інформацію про назви підрозділів, їхнє місцезнаходження, точні координати, фотографії, внутрішні проблеми частини чи будь-які інші відомості, які можуть бути використані проти військового. Так само обговорення в чатах можливих планів щодо переховування може стати частиною доказової бази.

Насамкінець, адвокат закликає не робити поспішних висновків, ґрунтуючись лише на інформації про СЗЧ. Найперше завдання – встановити, коли військовий востаннє виходив на зв’язок, з’ясувати обставини його зникнення, поспілкуватися з побратимами та, за необхідності, звернутися до відповідних державних органів. Це допоможе перевірити різні версії подій – від поранення чи евакуації до можливого потрапляння у полон.